німецька доктрина правової держави

німецька доктрина правової держави

Rechtsstaat, німецька концепція правової держави (нім. Rechtsstaat — «правова держава») — німецький варіант концепції правової держави, доктринальний феномен німецької юриспруденції, базис сучасного німецького конституціоналізму, юридична основа правової соціальної держави.[неавторитетне джерело] В цій концепції визначається базис державних функцій та повноважень, визначені основні пріоритети державної організації і діяльності, насамперед: конституційна правова держава, де існує розвинене громадянське.

Право Німецької держави. До об'єднання Німеччини під верховенством прусської монархії тут не існувало єдиної правової системи. У більшості карликових держав збереглися старі збірники законів або рецептоване римське право, пристосоване до умов феодалізму. У прикордонних з Францією регіонах діяло наполеонівське законодавство, у північних князівствах - датське право, на сході - прусське право. Поява Саксонського цивільного уложення 1863-1865 рр. була значним кроком вперед у розвитку цивільного права Німеччини. Його автори здійснили спробу наблизити право до підручника, зробивши його доступні.

Доктрина і принципи правової держави І. Канта. Держава Кант розглядав як правову спільність, а не як моральну асоціацію індивідів. Його інтерпретація держави - формально-логічна, розумова, оскільки Канта цікавить "держава в ідеї, таке, яким воно повинно бути згідно з чистими принципами права". Вчення Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля про державу і право. Німецький філософ, один із творців німецької класичної філософії та філософії романтизму Г. В. Ф. Гегель (1770-1831) є найзначнішим після І. Канта філософом-ідеалістом. Гегелівська філософія являє собою вищий етап у розвитку німецького класичного ідеалізму завдяки тому, що Гегель розробив і застосував діалектичний метод до аналізу суспільних явищ.

“Правова держава” – так Основний Закон визначає ФРН і її землі (ст. 28)[234], і тому всі органи й інститути, публічні і приватні, зобов’язані підкорятися праву. На такій парадигмі ґрунтується німецька правова доктрина, яка вважає державу правовою, якщо та забезпечує пріоритет права у своїй організації і діяльності, а також у взаєминах із суспільством. Риси правової державності знайшли своє закріплення у наступних конституційних принципах: • обов’язковість закріплених у Конституції основних прав для законодавчої влади, виконавчої влади і правосуддя. Основні права є безпосередньо діючим правом (.

Темою цієї роботи є поняття «правової держави» за поглядами Імануіла Канта. Неможливо охопити всю тему в межах однієї роботи, тому я зупиняюсь на висвітленні природного та позитивного права. А саме їх поняттях та співвідношенні. Фундаментальні ідеї І. Канта про право й правовій політиці, здобувають особливу актуальність у сучасних умовах інтенсивного розвитку загальноєвропейського й світового процесу в напрямку до повсюдного визнання й поступовому твердженню ідей панування права, принципів волі, рівності й самостійності людської особистості.

§ 5. Вчення про право та державу мислителів німецького та італійського Просвітництва. Розділ 12. Українські і російські просвітники про державу і право. Розробка теорії права і правової держави в Україні і Росії наприкінці ХIX — на початку ХХ ст. § 1. Розробка теорії права. 184 § 2. Розробка теорії правової держави . 193 Розділ 20. Державно-правові концепції в Україні на початку ХХ ст. § 1. Націократична модель української державності . методом дослідження права та держави — через ідеї, доктрини, вчення видатних мислителів минулого, опрацьовані ними юридичні поняття, кате-горії.

Основний закон характеризує ФРН як правова держава. Німецька правова доктрина вважає державу правовою, якщо воно забезпечує пріоритет права у своїй організації і діяльності, а також у взаєминах із суспільством. Риси правової державності знайшли своє закріплення в наступних конституційних принципах: • обов'язковість закріплених у конституції основних прав для законодавчої влади, виконавчої влади і правосуддя. Основні права є безпосередньо діючим правом (ч. 3 ст. 1)

І. Німецька доктрина “ Rechtstaat ”. Французький вислів “правова держава” є перекладом німецького терміна Rechtstaat, який з’явився протягом ХІХ століття, щоб супроводжувати та осмислювати прогресивний процес забезпечення та обмеження держави правом, який нібито відбувався в німецькій державі. Як зазначає Жак Шевальє, “ця спільна мета однак охоплює відмінні бачення держави та права” (Правова держава, с. 11), які йдуть від простої функціональної потреби держави, що правовими засобами діє на суттєві потреби, які стосуються змісту права, проходячи через формалістичну ідею держави, що підкоряється.

Німеччина значно пізніше за інші країни Європи вступила на шлях розвитку буржуазної держави та права. ≡ История государства и права заруб. стран (Лекции) ≡ Держава та право Німеччини в XIX ст. Поиск по сайту. Держава та право Німеччини в XIX ст.

Правову державу Штейн визначав як державу, що «має конституційне адміністративне право», «де управління ведеться згідно з духом конституції», а закон «спирається на конституцію», де «встановлюються гарантії панування закону над розпорядженням, а конституції — над законом». Політична доктрина марксизму. Ідеї Гегеля значно вплинули на Карла Маркса і Фрідріха Енгельса — німецьких політичних мислителів, основоположників найвпли-вовішої течії політичної думки в новітній історії людства — марксизму. Марксизм ґрунтується на ідеї про те, що істинне народовладдя можливе за скасування приватної власності на основні засоби виробництва, їх усуспільнення та подолання всіх інших видів відчуження.

Як зазначає німецький професор Е. Бланкенбург, держави, що займають великі території, головним чином покладаються на важке право кодификації і суворе втілення в життя правових норм з метою зберігання єдності різноманітних частин своїх країн. Для невеликих держав характерні м'яке право, що допускає свободу розсуду, і почуття сприйнятності соціальних конфліктів[2]. § 2. Формування романо-германського типу правової системи. Правова доктрина створювалася в університетах і впливала на формування системи права і структуру правової норми. З затвердженням буржуазних відносин у другій половині.

Категорії «верховенство права» і «правова держава» поєднує їх пов’язаність з вимогою конституційного правління, демократичного розвитку. В наші дні німецький підхід наблизився до англійського, а англійська доктрина верховенства права, ставши принципом, увібрала різнобічні вимоги, набувши інтегрального характеру - стала міжнародним принципом (що визнається в Європі й певною мірою у світі). Переведений у сферу дії міжнародного права, цей принцип поступово (за допомогою судової практики в галузі захисту прав людини) набув автономного значення.

Позитивістська доктрина ототожнює державу і право, бо держава, передовсім, і є законом. Едгар Боденгаймер стверджує, що для Кельзена поняття «влада законів» («government of laws») є плеоназмом, надмірністю, тому що «держава є нічим іншим, як сукупністю норм примусу, і таким чином ідентифікується з правом» 16 . Кельзен уважав, що «будь-який зміст може бути законом. Не існує такої діяльності людини, яка не могла би стати змістом правової норми» 17 . Якщо хтось погоджується з такою інтерпретацією правової держави то, за словами Лона Фуллера, стає неможливим спростувати таке просте твердження: «за фашистів було право, навіть якщо це було й погане право» 20 .

Міжнародне публічне право є сис-темою правових норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права (міжнародними організа-ціями, народами, державоподібними утвореннями тощо) [2, C. 5]. Принципова відмінність між ними полягає у тому, що міжнародне публічне право має наддержавний характер и складається із норм, що об’єднані системоутворюючим елементом – основними принци-пами міжнародного права. Крім того, значна увага приділяється питанням колізій законів та питанням міжнародного процесу та міжнародного арбітражу; 2) німецька доктрина обмежує предмет міжнародного приватного права колізійним правом.

Особлива увага приділена доктрині, історії науки, джерелам міжнародного приватного права в Україні. Видання розраховано на студентів, аспірантів, викладачів юридичних та економічних вузів, спеціалістів-практиків і широкі кола читачів. Передмова. РОЗДІЛ І. Вступ до міжнародного приватного права. ГЛАВА 1. Загальна характеристика міжнародного приватного права. 1. Приватно-правові відносини з іноземним елементом як предмет міжнародного приватного права. 2. Нормативний склад міжнародного приватного права. 3. Наука та навчальні курси міжнародного приватного права.

Правова доктрина. Правовий звичай. Правовому звичаю як джерелу права відведена допоміжна роль. Закон як писаний нормативний акт підкріплює свою силу й загальновизнаність завдяки базуванню на звичаї. Відповідно до цієї доктрини творцем права вважалася держава, а право і закон ототожнювалися, тому юридичний позитивізм ще одержав назву этатичного (державницького) позитивізму. Як головний елемент правової системи розглядалося законодавство (система нормативно-правових актів). Вже перші з них – Французький цивільний кодекс 1804 p., Німецьке Цивільне уложення 1896 p., Швейцарський цивільний кодекс 1907р. та ін. – мали галузеву спрямованість.

20.Німецька доктрина правової держави. 21.Англійська доктрина верховенства права. 22.Вплив християнства на розвиток ідей верховенства права в середньовічній Європі. 23.Поняття «праворозуміння» і суть праворозуміння в зв'язку з доктриною верховенства права. 24.Концепція «зіткнення (конфлікту) цивілізацій» С.Гантінгтона як альтернатива до інтеграції праворозуміння та уніфікованої доктрини верховенства права і доктрини верховенства права. 25. Поняття «глобалізація», « правова глобалізація». 27.Юридизація ідей верховенства права в конституційно-правових актах буржуазних революцій Голландії, Англії, США і Франції. 28. Розвиток німецької доктрини «Rechtsstaat» в працях Ф.Шталя і Р.Ієрінга.