частина мови займенник

частина мови займенник

Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.

Займенник. Поговоримо про займенники? Наше щоденне мовлення без них ну нікуууууди не годиться. Тому всім-всім важливо знати, коли їх доречно вживати, як правильно писати і відмінювати. Досі вагаєтеся? Тоді наш матеріал для вас! . Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»).

Займенник— це самостійна повнозначна змінна частина мови, яка об'єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? Є різна тиша — тишина, у кожної— свій звук і колір (А. Демиденко). Думи мої молодії—Понурії діти І ви мене покинули!.(Т. Шевченко). Займенники виражають.

Усі правила української мови та правопису, структуровані, в додаток ідуть диктанти та аудіодиктанти. Синтаксичні ознаки займенників. У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник: підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно); означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу); додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу)

Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники співвідносяться з певними іменниками, прикметниками, числівниками, тому, подібно до цих частин мови, відповідають на питання: хто? що? який? чий? котрий? скільки?. Займенники поділяють на такі розряди за значенням: Розряд. Приклад.

Займенник. Займенником називається самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. За значенням займенники. Значення і розряди займенників. 2. Особливості відмінювання займенників. 3. Відмінювання особових займенників. 4. Відмінювання інших займенників. 1. Значення і розряди займенників. Займенником називається самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.

Займенник - повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (І. Вихованець). Мудрим ніхто не вродився, а навчився (Народна творчість). Була зима - найкраща, найулюбленіша моя пора року (Л. Смілянський). За значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи

Займенник і його значення, особливості займенників, їх роль у мовленні. Вправи на закріплення та узагальнення знань. 1. Займенники вказують на предмети (він, той), їхні ознаки (такий, мій) і кількість (стільки), не називаючи їх. Відповідають на питання іменника, прикметника і числівника. Займенники вживаються лише тоді, коли перед тим є вже інформація про предмет, ознаку чи кількість: Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді. (І.Карпенко-Карий.)

Займенник і його значення, особливості займенників, їх роль у мовленні. Вправи на закріплення та узагальнення знань. 1. Займенники вказують на предмети (він, той), їхні ознаки (такий, мій) і кількість (стільки), не називаючи їх. Відповідають на питання іменника, прикметника і числівника. Займенники вживаються лише тоді, коли перед тим є вже інформація про предмет, ознаку чи кількість: Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді. (І.Карпенко-Карий.)

Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Займенник вживається в реченні замість іменника, прикметника або числівника, тому так і називається, тому й відповідає на їх питання: хто? що? який? чий? скільки? Всі займенники змінюються за відмінками. Деякі — за родами та числами. У реченні займенники найчастіше виступають підметом, додатком або означенням.

Визначення поняття займенника. Займенник являється самостійною частиною мови, що вказує на предмети, їх ознаки або кількості, при цьому не називаючи їх. До займенника можна задати питання іменників (хто? що?), прикметників (який? чий?), числівників (скільки?), прислівників (як? коли? Де?) (ніщо, вони, той, всякий, стільки). Синтаксичні ознаки займенника.

Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? . Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття. Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами. я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Зворотний. Зворотній займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками. себе. Питальні.

Пропоную використовувати матеріали презентації для повторення,закріплення учнями знань про займенник як частину мови,розряди займенників,а також для формування навичок використання їх в усному чи писемному мовленні. Презентація на урок Українська мова скачати.

Займенник - це "змішана" знаменна частина мови, що об'єднує слова з категоріальним (лексико-граматичним) значенням узагальненого вказівки на предмет, ознака, кількість, що характеризується неоднорідними формально-морфологічними ознаками і синтаксичною функцією, що володіє обмеженими словотворчими можливостями. Займенники взаємодіють з іменними частинами мови (іменниками - вказують на предмет (хто, що); іменами прикметниками - вказують на ознаку (який.

Займенник - самостійна частина мови, що вживається замість іменника, прикметника, імені числівника, прислівники або його характеристики і вказує на них (на їхнє ставлення до інших предметів, явищ і т. д.). 1. Розряди займенників. В російською мовою займенники поділяються на особисті, поворотні, взаємні і невизначені.

Займенник – самостійна змінна частина мови, яка відповідає на питання Хто? Що? Який? Чий? Котрий? Скільки? Таким чином, займенник співвідноситься з іменником, прикметником і числівником. Займенник указує на особу, предмет, ознаку або кількість, але не називає їх. Наприклад – я, Читати далі.